Нюрнберзькі закони – два законодавчі акти, які мали расистський та антисемітський характер. Закони «Про громадянина Райху» та «Про охорону німецької крові і німецької честі» були проголошені за ініціативою А. Гітлера 15 вересня 1935 р. на з’їзді Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини в Нюрнберзі та одноголосно ухвалені сесією райхстагу. Згідно першого закону, громадянином Райху вважалася особа, яка має германську або споріднену їй кров; таким чином, євреї позбавлялися німецького громадянства, але вважались підданими країни. Відповідно до другого закону, заборонялися шлюби і позашлюбні зв’язки між євреями і громадянами «німецької або спорідненої крові».
Нюрнберзькі закони продовжували нацистську політику расової дискримінації та ксенофобії, розпочату з приходу нацистів до влади в 1933 р. Відтоді «неарійці» позбавлялися права займатися адвокатурою та цивільною службою, лікарською практикою; вводилися квоти для євреїв у навчальних закладах, «расово неповноцінні» громадяни звільнялися з армійської служби. Їм заборонялося мати власний бізнес, власність євреїв реєструвалася й підлягала конфіскації.
26 листопада 1935 р. закони були розширені та відтепер відносили до «ворогів расової держави», окрім євреїв, ще й ромів і темношкірих. Також, згідно поправок, юридично визначалося поняття «єврей» – особа, яка мала мінімум трьох предків-євреїв у третьому коліні (серед дідусів-бабусь). Для наочності розроблялися спеціальні расові таблиці, що масово тиражувалися у навчальних посібниках, шкільних щоденниках, блокнотах. Згодом законом від 17 серпня 1938 р. для євреїв у Третьому Райху вводилася особлива позначка в паспортах – «J» (Jude). До імені кожного чоловіка додавалось «Ізраїль», жінки-єврейки в паспортах отримували друге ім’я «Сара».
Люди змішаного походження належали до категорії так званих «мішлінгів», тобто осіб німецько-єврейського походження. Політика нацистів щодо «мішлінгів» не вирізнялася послідовністю: на тлі загальної дискримінації робилися винятки для найбільш цінних кадрів (гарних професіоналів, хоробрих вояків, людей з хорошими зв’язками тощо). Утім, в разі одруження «мішлінга» з євреєм/єврейкою або дотримання ним юдейських традицій, він позбувався особливого статусу й дорівнювався до євреїв.
Отже, Нюрнберзькі закони повністю відповідали концепції «расової гігієни», яка визначала необхідність розділяти людей за штучно розробленими критеріями. Ці закони стали основою для політики подальшої дискримінації євреїв і їх знищення на етапі «остаточного вирішення єврейського питання».